Шановні співвітчизники!
Чорний день 26 квітня 1986 року розділив життя нашої країни навпіл – до і після Чорнобильської катастрофи. Того квітневого дня Чорнобильська катастрофа вперше явила світові нового смертельно небезпечного ворога, перед яким людство виявилось майже беззахисним, і ім’я йому - радіаційне випромінювання. Уже минуло 33 роки, як «мирний» атом зруйнував сотні тисяч людських доль, спустошив десятки гектарів землі української і продовжує завдавати болю серцям тих, хто змушений був назавжди залишити обжиті місця, могили своїх предків, вирвати живцем із землі своє коріння і переселитися в безпечні місця. І в нашій громаді, яка розташована за сотні кілометрів від Чорнобилю, є люди, які знають про цю трагедію не з чуток. І у пам’яті тих, хто пережив її, вона щодня відгукується болем, який нагадує про себе хворобами.
Кожного року в цю болючу дату вся Україна, а разом – і наша громада, віддають шану і дякують тим героям, які першими ступили у вируюче полум’я, згадують всіх тих сміливців, які пішли у вічність заради майбутнього.
Чорнобиль завдав нашій країні багато горя. У той же час це випробування дало нам відчуття єдності, породило могутню енергію мужності, солідарності, жертовності і співчуття. Чорнобиль показав, що ми, українці, сильний народ, здатний подолати навіть атомного демона. Маємо зробити все, щоб ліквідувати наслідки катастрофи, і не допустити її повторення, і упаси нас Господи, щоб це ще раз десь повторилося.
З повагою голова громади Віталій Манич